Коли болить горло, а аналізи чисті: як тіло тримає тривогу

Цієї ночі ми знову мали черговий обстріл Києва. Ми з донькою провели усю ніч в укритті. Майже ніхто не спав.

І поки сиділа там, у темряві, згадала одну свою пацієнтку. Дівчина, яка прийшла на прийом минулого тижня зі скаргою: болить горло. Постійно. Тижнями. Відчуває «клубок у горлі». Аналізи в нормі. Горло чисте. Жодних ознак інфекції.

Запитую: як ви справляєтеся з усім, що зараз відбувається? Як реагуєте на обстріли? Вона засміялась: «Та я їх взагалі не помічаю. Я не тривожна людина. Новини не читаю».

І от тут цікаво. Бо якщо людина «взагалі не тривожна» — звідки тоді ком у горлі, який не проходить тижнями?

Річ у тім, що свідома оцінка себе і те, що насправді реєструє нервова система, — це дві різні історії. Можна щиро вірити, що «зі мною все нормально», і водночас тіло вже давно живе в режимі постійної готовності до загрози. Це не брехня і не удавання. Це так звана дисоціація — психіка в буквальному сенсі «вимикає» усвідомлення тривоги, бо постійно її відчувати неможливо, це занадто виснажливо. Людина ніби перестає «чути» власний стрес.

Але тіло не вміє так відключатись. Воно продовжує реагувати — м'язовим напруженням, спазмом, тим самим комом у горлі — навіть тоді, коли свідомість каже «зі мною все ок».

А буває й інша причина відсутності страху. Іноді страху немає не тому, що небезпеки «не помічають», а тому, що просто немає ресурсу його відчути. Психіка так влаштована: щоб відчути страх повною мірою, потрібна певна енергія. А коли людина виснажена — місяцями недосипає, тримає на собі роботу, дітей, побут, ще й постійну тривогу за близьких — цього ресурсу може банально не залишатись. Психіка ніби каже: «зараз я не можу дозволити собі це відчути» — і притуплює реакцію ще до того, як вона встигає дійти до свідомості.

Тому «я не тривожна» може означати щонайменше три різні речі: людина справді спокійна, її психіка для захисту «вимкнула» тривогу, або в неї просто немає сил, щоб цю тривогу прожити. І в усіх трьох випадках тіло однаково продовжує рахунок.

При хронічному стресі підвищується тонус м'язів-констрикторів глотки та верхнього стравохідного сфінктера — той самий ефект дає постійне неусвідомлене ковтання, типова ознака тривожності. Саме цей м'язовий спазм і викликає відчуття кома в горлі. І це не разова реакція на один стрес. Це накопичення — шар за шаром, після кожної тривожної ночі, кожного обстрілу, кожного дня, коли треба було просто «триматись».

Якщо тілесні симптоми тривають тижнями, а аналізи чисті — можливо, треба звернутися до спеціаліста. Не тому що щось «не так». А тому що тіло вже давно намагається сказати те, що свідомість ще не готова або не має сил почути…

Бережіть себе. 💙💛